Згадуючи про інсулін, в першу чергу, на думку спадає цукровий діабет. На цьому знання про інсулін у більшості людей і закінчуються. Проте без інсуліну не обходиться жодне приймання їжі, навіть найменше. Інсулін іноді звинувачують в ожирінні, адже він перетворює глюкозу на жири. Проте це неправдиво: гормон виконує лише свої функції. Коли ж він перестає діяти, виникає інсулінорезистентність.
Для чого організму інсулін і як він працює?
Інсулін – це гормон, що виділяється у відповідь на приймання їжі: його рівень у крові підвищується, щойно їжа потрапляє в організм. Приблизно через три години рівень інсуліну повертається до базових показників.
Чому бета-клітини островків Лангерганса у підшлунковій залозі починають активно виробляти інсулін, щойно людина сідає за стіл? Це реакція організму на підвищення рівня вуглеводів, навіть якщо воно мінімальне. Основна функція інсуліну – підтримка стабільного рівня глюкози в крові. Це єдиний гормон, що здатний знижувати рівень цукру.
Схема роботи інсуліну така: людина їсть – рівень глюкози в крові підвищується – виробляється інсулін для стабілізації рівня цукру. Коли людина голодує, рівень інсуліну в її крові знижується.
Додаткові функції інсуліну:
- Він повідомляє клітинам організму відкрити «ворота», щоб пропустити в них речовини, які стають будівельними компонентами та джерелом енергії.
- Допомагає жировим клітинам захоплювати глюкозу та перетворювати її на жирову тканину. Саме тому надмірна кількість вуглеводів у раціоні призводить до жирових відкладень. Виникнення зайвої ваги зумовлене неправильним харчуванням та недостатньою фізичною активністю, а не самим інсуліном.
Що таке інсулінорезистентність?
Інсулінорезистентність – це зниження чутливості клітин до інсуліну при достатній його кількості в крові. Це означає, що підшлункова залоза виробила інсулін, але з якоїсь причини він не зміг «відкрити двері» для глюкози. Це призводить до високого рівня цукру в крові, і мозок сигналізує підшлунковій залозі про необхідність ще більшої виробки інсуліну.
З часом цей процес стає хронічним: у людини зберігається високий рівень цукру в крові, а бета-клітини, що виробляють інсулін, виснажуються. Таким чином, розвивається цукровий діабет 2-го типу.
Інсулінорезистентність не завжди є ознакою захворювання. Є також фізіологічна стійкість до інсуліну, що спостерігається в період статевого дозрівання, вагітності, у другій фазі менструального циклу, а також у нічний час.
Патологічна інсулінорезистентність може бути пов’язана з такими станами:
- Цукровий діабет;
- Ожиріння;
- Зловживання алкоголем;
- Тиреотоксикоз;
- Гіпотиреоз;
- Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ);
- Гіперкортицизм.
Варто зазначити, що інсулінорезистентність може виникнути навіть у людей без ожиріння та діабету – це відбувається приблизно у 25% випадків.
Як виявити, чи є у вас інсулінорезистентність?
Інсулінорезистентність не можна визначити безпосередньо: не існує специфічного набору симптомів, які б вказували на наявність стійкості до гормону. Для точного діагнозу необхідно здати аналізи на рівень глюкози в плазмі крові та інсуліну, а також обчислити індекс НОМА.
Клінічні прояви, які можуть свідчити про інсулінорезистентність:
- Абдомінальне ожиріння: у жінок об’єм талії перевищує 80 см, у чоловіків – 94 см.
- Зміни шкіри у вигляді чорного акантозу: шорсткі, зморщені, гіперпигментовані ділянки під молочними залозами, на шиї, ліктях, в пахвах.
- Папіломи та кератоми.
Зниження ваги – це основний метод, що допомагає впоратися з інсулінорезистентністю. Схуднення має бути поступовим, під контролем гастроентеролога та ендокринолога. Важливо уникати голодування та монодієт, оскільки це може погіршити стан.
Рекомендації для пацієнтів з інсулінорезистентністю:
- Повноцінне триразове харчування без перекусів.
- Виключення простих вуглеводів, окрім фруктів із низьким глікемічним індексом.
- Споживання достатньої кількості води – 30 мл на кілограм ваги на день.
- Велика кількість клітковини та рослинних жирів у раціоні. Можна додатково приймати Омега-3.
- Вживання молочних продуктів – тільки до 18:00.
- Триптофан для покращення настрою та контролю апетиту.
- Альфа-ліпоева кислота для стабілізації рівня цукру в крові.
- Урсодезоксихолева кислота для підтримки нормальної роботи гепатобіліарної системи.
Не поспішайте з прийманням метформіну, який часто рекомендується для лікування цукрового діабету 2-го типу та ожиріння. Намагайтеся спочатку внести зміни у спосіб життя та нормалізувати вагу. Якщо виникне потреба, ви завжди зможете почати приймати ліки. Спостерігайте за своїм станом у ендокринолога, контролюйте результати аналізів і нехай ваш інсулін знову регулює рівень глюкози.
