Сеча – це рідина, що містить відходи організму, яку виділяють нирки. Її колір може варіюватися від світло-жовтого до темно-янтарного в залежності від співвідношення води та відходів. У нормі вона повинна бути чистою та майже безбарвною. Однак більш насичений відтінок не завжди є ознакою проблем зі здоров’ям. Хоча така можливість існує, далі розглянемо, які фактори впливають на колір сечі і в яких випадках його зміна є підставою для звернення до лікаря.
Зневоднення
Темна сеча може вказувати на зневоднення – стан, що виникає внаслідок втрати значної кількості води і солей.
Окрім потемніння сечі, ознаками зневоднення можуть бути:
- сухість губ;
- спрага;
- запаморочення чи слабкість;
- проблеми з ковтанням;
- запори;
- втома.
Легке зневоднення можна усунути, вживаючи значну кількість води та трав’яного чаю. Як тільки в організм почне надходити достатня кількість рідини, колір сечі нормалізується.
Проте, якщо спостерігаються наступні симптоми, варто терміново звернутися до лікаря. Це ознаки важкого зневоднення, яке може призвести до розвитку ниркової недостатності:
- млявість;
- сильна сухість у роті;
- слабкий пульс;
- дуже низький кров’яний тиск;
- рідкісне сечовипускання;
- сильна спрага.
Їжа, напої або ліки
Деякі продукти та напої можуть змінювати колір або запах сечі. Наприклад, буряк і ожина надають їй червонуватого відтінку, а ревінь – темно-коричневого.
На колір сечі також впливають певні лікарські препарати:
- сенна (слабке), хлорпромазин (нейролептик) і тиоридазин (антипсихотичний препарат) можуть викликати червонуватий відтінок;
- рифампіцин (антибіотик), варфарин (антикоагулянт) та феназопіридин (анальгетик) фарбують мочу в оранжевий;
- амітриптилін (антидепресант), индометацин (нестероїдний протизапальний препарат), циметидин (блокатор H2-гістамінових рецепторів) та прометазин (антигістамінний препарат) можуть надати сечі синій або зелений відтінок;
- після прийому хлорохіну (імуноподавляюче, протизапалювальне), примахіну (протималярійне) сеча може стати темно-коричневою.
Після закінчення прийому препарату та його повного виведення з організму колір сечі відновлюється, тому приводу для занепокоєння немає.
Інфекції сечовивідних шляхів
Інфекції сечовивідних шляхів виникають, коли бактерії потрапляють у сечовий міхур через сечівник. Жінки через фізіологічні особливості більш схильні до таких інфекцій, ніж чоловіки. Найпоширеніші з них – пієлонефрит та цистит.
Симптоми ІСВШ включають:
- біль або печіння під час сечовипускання;
- біль або тиск у животі;
- часті позиви до сечовипускання;
- мутна, темна сеча з кров’яними домішками.
Гепатит C
Гепатит С – це вірусне захворювання печінки. На ранніх стадіях воно мало проявляється, тому багато людей дізнаються про проблему, коли печінка вже серйозно пошкоджена. Оскільки печінка відповідає за детоксикацію організму, інфекційна патологія може бути причиною зміни кольору сечі – відходів в ній стає занадто багато.
Крім потемніння сечі, слід звернути увагу на такі ознаки:
- підвищена втома;
- біль у м’язах і суглобах;
- лихоманка;
- нудота або поганий апетит;
- біль у животі;
- свербіж шкіри;
- жовтяниця.
Якщо ви спостерігаєте кілька з цих симптомів протягом 2-4 тижнів, зверніться до лікаря або пройдіть тест на гепатит С.
Лікування
Людям з вираженим обезводненням може знадобитися регідратаційна терапія, яка зазвичай включає прийом препаратів для відновлення втрати рідини та детоксикації в стаціонарі.
Темна сеча через їжу, напої або лікарські засоби не є приводом для занепокоєння, вона відновиться до нормального кольору, як тільки людина припинить вживати речовини, що викликають зміни.
Для лікування інфекцій сечовивідних шляхів лікарі зазвичай призначають короткий курс антибіотиків. Тим, хто має важку інфекцію, може знадобитися більш тривала терапія, у деяких випадках можуть бути призначені знеболювальні.
Вірусний гепатит С повністю виліковний, сучасні противірусні препарати дозволяють практично без побічних ефектів усунути інфекцію за три місяці. Проте в Україні все ще широко використовуються інтерферонові терапії, які мають низьку ефективність та важко переносяться. Однак навіть таке лікування краще, ніж його повна відсутність.
