Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), цироз печінки є однією з основних причин смертності у світі. Частота захворювання на цироз суттєво відрізняється в залежності від регіону, при цьому чоловіки страждають від цього стану вдвічі частіше, ніж жінки. У розвинених країнах провідними причинами виникнення цирозу є алкогольне захворювання печінки та хронічний гепатит C, тоді як у країнах, що розвиваються, переважають вірусні гепатити та інші інфекційні захворювання.
Для точної діагностики цирозу печінки застосовують різні методи, включаючи аналізи крові, ультразвукове дослідження, комп’ютерну томографію та біопсію. Лікування передбачає відмову від шкідливих звичок, дотримання дієти та прийом певних лікарських засобів. Якщо консервативні методи не приносять результату, хворому може бути рекомендована трансплантація печінки.
Що таке цироз печінки
Визначення захворювання
Цироз печінки — це процес заміщення здорової печінкової паренхіми (тканини) фіброзною тканиною, що призводить до зміни структури органу та порушення його функцій. Ця недуга має хронічний прогресуючий характер і розвивається внаслідок тривалого ушкодження печінки, викликаного різними чинниками, такими як зловживання алкоголем, вірусний гепатит, аутоімунні та метаболічні розлади.
Епідеміологічні дослідження свідчать, що щорічно в світі реєструється близько 1 мільйона випадків смерті, пов’язаних із цирозом печінки. Важливо зазначити, що своєчасна діагностика та лікування можуть суттєво покращити прогноз і уповільнити прогресування захворювання.
Етіологія та шляхи зараження
Тривале зловживання алкоголем є однією з основних причин розвитку цирозу. Етанол, головний компонент алкогольних напоїв, метаболізується в печінці до ацетальдегіду, який є токсичною речовиною. Ацетальдегід завдає шкоди гепатоцитам (клітинам печінки), викликаючи запалення та окислювальний стрес.
Внаслідок запалення активуються процеси фіброзу, під час яких нормальна печінкова тканина заміщується сполучною. З часом такі зміни призводять до діагнозу «цироз печінки», порушення функцій органу та розвитку небезпечних ускладнень, включаючи печінкову недостатність та енцефалопатію.
Щодо шляхів зараження, від хворого до здорового передається вірус гепатиту, що може викликати цироз:
- Гепатит B. Передається через кров, статевим шляхом та від матері до дитини під час пологів.
- Гепатит C. Зазвичай передається через кров, рідше — статевим шляхом. Часто зараження відбувається через використання нестирильних медичних інструментів або при спільному використанні голок серед людей з наркозалежністю.
Причини виникнення цирозу печінки
Основні фактори ризику
Ризик патологічних змін у печінковій тканині підвищується при таких станах і захворюваннях:
- Хвороба Вільсона. Спадкове порушення, за якого в організмі накопичується мідь.
- Вживання препаратів, здатних чинити токсичний вплив на печінку. Пошкодження гепатоцитів може виникати при неконтрольованому вживанні нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), антиретровірусних лікарських засобів (для лікування ВІЛ), протипухлинних та протитуберкульозних препаратів.
- Синдром Бадда-Кіарі. Стан, що характеризується тромбоутворенням у печінкових венах, що призводить до порушення відтоку крові з печінки і її пошкодження.
- Хірургічні операції на кишечнику. Операції на кишечнику можуть погіршити кровопостачання печінки та призвести до ушкодження її тканин.
- Паразитарні інвазії у кишечнику та печінці.
- Метаболічні порушення. Ризик розвитку цирозу підвищується у пацієнтів з муковісцидозом, галактоземією, глікогенозом.
У 25-35% випадків причини захворювання залишаються невідомими. Такий цироз називають криптогенним.
Особливості цирозу печінки у дітей
У дітей цироз діагностується досить рідко, проте складність лікування і ризик летального результату роблять це захворювання важливим у дитячій гепатології.
Звичні причини розвитку цирозу у дітей:
- Внутрішньоутробний гепатит. Патологія, що виникає внаслідок інфекцій, які передаються від матері до плоду під час внутрішньоутробного розвитку.
- Генетичні захворювання: хвороба Вільсона, муковісцидоз, тирозинемія, галактоземія та інші метаболічні розлади.
- Біліарна атрезія. Стан, при якому жовчні протоки у новонароджених відсутні або недостатньо розвинені, що призводить до обструкції та пошкодження печінкової тканини.
- Автоімунний гепатит. Захворювання, при якому імунна система атакує клітини печінки, викликаючи хронічне запалення та фіброз.
Симптоми поширених форм цирозу печінки
На ранніх стадіях розвитку цироз печінки може не проявлятися жодними симптомами. Перші ознаки з’являються лише тоді, коли функція печінки вже порушена через заміщення нормальної тканини рубцями. Пацієнти можуть відчувати:
- Постійну втому та загальне недомагання.
- Дискомфорт у правому підребер’ї.
- Зниження апетиту та втрату ваги.
З прогресуванням цирозу стан пацієнта погіршується. Клінічна картина включає:
- Пожовтіння шкіри, слизових оболонок та білків очей через накопичення bilirubinu.
- Накопичення рідини в черевній порожнині (асцит).
- Збільшення селезінки.
- Кровотечі та синці, які виникають через порушення згортання крові.
- Еритему долонь.
- Телеангіоектазії на шкірі.
- Темну сечу та світлий стілець.
- Набряки нижніх кінцівок.
- Ксантелазми на повіках.
- Підвищення рівня ферментів печінки (аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ)).
Симптоми на початкових і малоактивних стадіях цирозу
На початковій стадії пацієнти часто не помічають жодних симптомів, і захворювання часто виявляється випадково під час обстеження з приводу інших скарг. Людей, які належать до групи ризику, мають насторожити наступні симптоми:
- Незрозуміла слабкість і втома, яка не зникає навіть після відпочинку.
- Немотивована втрата ваги, зниження апетиту.
- Дискомфорт або періодичний біль у ділянці печінки (праве підребер’я).
- Метеоризм та здуття живота.
- Пожовтіння шкіри.
- Телеангіоектазії на обличчі, шиї та руках.
- Набряки.
- Свербіж шкіри без явних ознак дерматологічних захворювань.
Патогенез цирозу печінки
Цироз печінки є кінцевою стадією багатьох хронічних захворювань цього органу, що проявляється заміщенням нормальної печінкової тканини фіброзною. Процес розвитку цирозу можна розділити на кілька етапів:
- Початкове ушкодження печінки, яке може бути спричинене алкоголем, вірусами (наприклад, гепатитом B і C)и тощо.
- Пошкоджені клітини печінки викликають запалення. На допомогу приходять імунні клітини, які виділяють речовини, що посилюють запальний процес.
- У печінці містяться спеціальні клітини, відомі як клітини Іто, які в нормі запасають вітамін A та інші жиророзчинні вітаміни. При ушкодженні ці клітини перетворюються на клітини, які виробляють сполучну тканину.
- Сполучна тканина починає заміщувати функціональні гепатоцити, формуючи рубцеві зміни. Це перебудовує структуру печінки та порушує її функціонування.
- Через фіброз печінка втрачає здатність виконувати свої функції належним чином: виникають труднощі з очищенням крові від токсинів, синтезом білків та регулюванням обміну речовин.
- На пізніх стадіях розвитку цирозу можуть виникати серйозні ускладнення: асцит, печінкова енцефалопатія, варикозне розширення вен стравоходу.
Класифікація та стадії розвитку цирозу печінки
Види цирозу печінки
Цироз класифікується в залежності від морфологічних змін у структурі печінки:
- Мелкоузловий (мелкомодулярний). Характеризується утворенням дрібних вузлів діаметром від 1 до 3 мм.
- Крупноузловий (макронодулярний). Діаметр вузлів перевищує 3 мм.
- Неповний септальний. Супроводжується утворенням численних перегородок (септ).
- Змішаний. У структурі органу присутні вузли різного діаметра.
Стадії захворювання
Розрізняють дві стадії цирозу печінки:
- Компенсована стадія. На цій стадії печінка продовжує виконувати свої основні функції, а симптоми захворювання відсутні. Більшість пацієнтів дізнаються про свій діагноз випадково під час профілактичного обстеження.
- Декомпенсована стадія. На цьому етапі функції печінки порушуються, розвиваються ускладнення, які погіршують перебіг захворювання та можуть порушувати роботу інших органів.
Ускладнення цирозу печінки
Без належного лікування можуть розвинутися наступні важкі ускладнення:
- Гостра або хронічна печінкова недостатність.
- Асцит.
- Печінкова енцефалопатія, викликана ураженням головного мозку токсинами.
- Варикозне розширення вен стравоходу.
- Гепаторенальний синдром, що характеризується порушенням роботи нирок через погіршення кровотоку.
- Гепатоцелюлярна карцинома — злоякісна пухлина печінки (рак печінки).
Діагностика цирозу печінки
Діагностика та лікування цирозу печінки здійснюються гастроентерологами та гепатологами. Для встановлення діагнозу та розробки лікувальної стратегії пацієнтові призначаються комплексні обстеження.
Збір анамнезу та фізичний огляд
Першим кроком при наявності симптомів цирозу є консультація з лікарем. Під час збору анамнезу лікар запитує про наявність та перенесені захворювання печінки, історію вживання алкоголю та вроджені патології.
Фізичний огляд включає:
- пальпацію печінки;
- оцінку наявності асциту;
- огляд шкірних покривів, слизових оболонок та білків очей на ознаки жовтяниці.
Лабораторні дослідження
Для оцінки тяжкості захворювання та визначення необхідності подальших досліджень призначають такі аналізи:
- загальний аналіз крові. При цирозі можуть виявити анемію, зменшення кількості тромбоцитів та підвищення кількості лейкоцитів;
- біохімічний аналіз крові. Для цирозу характерно підвищення рівнів АЛТ, АСТ, білірубіну і зниження рівня альбуміну.
Інструментальна діагностика
Для отримання повної клінічної картини проводяться інструментальні дослідження, які включають:
- ультразвукове дослідження (УЗД);
- еластографію;
- езофагогастродуоденоскопію.
Лікування цирозу печінки
Дієта при цирозі печінки
Щоб знизити навантаження на хвору печінку та поліпшити якість життя, пацієнту необхідно дотримуватися спеціальної дієти. Основні рекомендації:
- високе споживання білка. Рекомендується отримувати білок із нежирних продуктів: курятини без шкіри, риби, яєць, тофу та нежирних кисломолочних продуктів;
- обмеження жирів, особливо тваринних і трансжирів. Ненасичені жири, наприклад, оливкова олія, авокадо та горіхи, можуть бути включені в раціон в помірних кількостях;
- вживання складних вуглеводів, які є основним джерелом енергії для організму. В харчуванні повинні переважати вуглеводи із цільнозернових продуктів, фруктів і овочів.
При цирозі печінки процес перетравлення їжі ускладнюється. Для полегшення роботи органу лікарі рекомендують вживати їжу невеликими порціями і часто. Слід повністю виключити алкоголь, оскільки він руйнує клітини печінки.
Етіотропне лікування
Це лікування, що спрямоване на усунення причин захворювання та факторів, що сприяють його прогресуванню. У разі цирозу, викликаного гепатитом В або С, застосовуються противірусні препарати для придушення вірусної активності та запобігання подальшому ушкодженню печінки. Алкоголь забороняється у будь-якому випадку: як при його прямому впливі на розвиток цирозу, так і при інших обставинах. Споживання алкоголю є протипоказаним.
Патогенетична терапія
Цей вид лікування впливає на механізми, що викликали захворювання. Пацієнтам призначають:
- Препарати для зменшення рівня аміаку в крові, що допомагають нормалізувати його концентрацію і запобігти розвитку печінкової енцефалопатії.
- Гепатотропні препарати, зокрема урсодезоксихолеву кислоту (УДХК), для захисту печінки та відновлення її функцій. Однак на стадії декомпенсації УДХК вже не використовується.
- Лактулозу для покращення перистальтики кишечника та зниження рівня аміаку, пробіотики для відновлення кишкової мікрофлори. Також можуть бути потрібні сорбенти та проносні.
Симптоматичне лікування
Для усунення симптомів, пов’язаних із цирозом печінки, можуть призначати препарати таких груп:
- Діуретики для боротьби з набряками.
- Препарати для зменшення свербежу.
- Ліки для відновлення кишкової мікрофлори
Хірургічне лікування
Для видалення надлишкової рідини з черевної порожнини проводять лапароцентез. Для створення альтернативного кровотоку виконується шунтирование судин.
Якщо захворювання прогресує швидко і супроводжується печінковою недостатністю, показана трансплантація печінки.
Лікування ускладнень захворювання
Схема терапії залежить від характеру ускладнень:
- Внутрішні кровотечі при варикозі вен стравоходу вимагають використання склерозуючих препаратів, ендоскопічної резекції або оклюзії венозних судин.
- При печінковій енцефалопатії необхідні лактулоза, амінокислоти або антибіотики для зниження рівня аміаку та покращення функції мозку.
- При асциті рекомендовані діуретики, обмеження споживання солі, а також проведення парацентезу або імплантація перитонеального катетера.
- При гепаторенальному синдромі коригують ниркову недостатність і артеріальну гіпотензію, застосовують альбумін і діуретики.
- Лікування гепатоцелюлярної карциноми може включати хірургічне видалення пухлини, радіо- або хіміоемболізацію, променеву терапію, трансплантацію печінки.
Профілактика цирозу печінки
Основні профілактичні заходи:
- Збалансований раціон харчування.
- Повна відмова від алкогольних напоїв.
- Ведення здорового способу життя.
- Своєчасне лікування вірусних гепатитів та інших захворювань, які можуть сприяти розвитку цирозу.
Важливість регулярних медичних оглядів
Приблизно 70-80% випадків цирозу печінки діагностують на пізніх стадіях, коли захворювання вже запущене і виникли супутні ускладнення. Це пов’язано з тим, що на ранніх стадіях цироз протікає без виражених симптомів, що ускладнює своєчасне виявлення.
Тому профілактичні огляди відіграють ключову роль у своєчасній діагностиці та лікуванні цирозу печінки, оскільки дозволяють виявити патологічні зміни на початкових етапах і вжити ефективних заходів щодо усунення причин захворювання.
Висновок
Цироз печінки — це серйозне захворювання, яке потребує комплексного підходу до діагностики, лікування та профілактики. Пацієнти з таким діагнозом повинні ретельно дотримуватися рекомендацій лікаря, регулярно контролювати стан печінки і відмовитися від шкідливих звичок. Лише за цих умов можливо зупинити прогресування захворювання та зменшити ризик ускладнень.
