Згідно з даними ВООЗ, близько 20% людей середнього та старшого віку страждають на холецистит — одне з найпоширеніших захворювань системи травлення. Це захворювання характеризується запальним процесом у жовчному міхурі. Типові клінічні симптоми: біль у правому підребер’ї, нудота, блювання, гарячка. Лікування холециститу здійснюють гастроентерологи та хірурги. У разі гострої або хронічної некалькульозної форми застосовують консервативну терапію, яка включає дієту, медикаментозне лікування та фізіотерапію. У запущених випадках або при калькульозній формі призначають хірургічне втручання.
Загальні відомості. Визначення захворювання
Холециститом називають гострий або хронічний запальний процес у жовчному міхурі. Гостра форма зазвичай викликана інфекцією та порушенням відтоку жовчі, тоді як хронічна форма розвивається поступово внаслідок тривалого подразнення стінок органу. Це захворювання може виникнути в будь-якому віці, проте найчастіше його діагностують у людей старше 40 років. Жінки страждають від цього захворювання в два рази частіше, ніж чоловіки, що обумовлено гормональними особливостями, які впливають на утворення жовчних каменів.
За даними медичної статистики, холецистит становить близько 10-15% усіх патологій черевної порожнини, що робить його однією з найпоширеніших причин госпіталізації через абдомінальний біль. Це захворювання поширене в розвинених країнах і, як правило, пов’язане з неправильним харчуванням та малорухливим способом життя. Серед дорослих пацієнтів переважає калькульозна форма захворювання, в той час як у дітей і підлітків частіше діагностують некалькульозний холецистит.
Код за МКХ-10
У Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду захворювання класифікується під такими кодами:
- K81: Холецистит
- K81.0: Гострий
- K81.1: Хронічний
- K81.8: Інші форми
- K81.9: Неуточнений
Класифікація холециститу
Форми патології за етіологічним фактором (причини розвитку):
- Калькульозний холецистит Ця форма характерна для 90% всіх випадків. Вона визначається наявністю конкрементів у порожнині жовчного міхура. Симптоматика зазвичай виражена, хоча в деяких випадках захворювання може протікати без явних проявів.
- Некалькульозний холецистит В даній формі відсутні камені у жовчному міхурі. Течія зазвичай сприятлива, рецидиви трапляються вкрай рідко. Проте ця форма спостерігається лише в 10% випадків.
За характером течії запального процесу холецистит може бути:
- Гострий
- Хронічний
Види гострого холециститу.
Гостра форма характеризується яскравими симптомами, раптовим початком та ознаками інтоксикації. Больовий синдром інтенсивний, хворобливий і має хвилеподібний характер.
- Гострий катаральний холецистит. Це початкова стадія, при якій запалення обмежується слизовою оболонкою жовчного міхура. Супроводжується набряком стінок, утворенням ексудату та звуженням проток. Основною причиною є закупорка жовчного протоку конкрементом, що викликає застій жовчі та подальший розвиток запалення.
- Гострий флегмонозний холецистит Відзначається поширенням запалення на всі тканини жовчного міхура з розвитком флегмони (гнійного запалення). Стінки органу стають товщими, набряклими і заповненими гнійним ексудатом.
- Гострий гангренозний холецистит Це важка форма гострого запалення жовчного міхура, що супроводжується некрозом тканин з подальшим утворенням гангрени. Це крайня стадія прогресування гострого флегмонозного холециститу, яка вимагає термінового медичного втручання.
Види хронічного холециститу.
В цій формі захворювання може мати калькульозне або некалькульозне протікання, супроводжуючись фазами ремісій та загострень.
Причини та фактори ризику холециститу
Основним фактором патогенезу хвороби є порушення евакуації жовчі та наявність інфекції, яка може проникнути в орган через гематогенний, лімфогенний шлях або з віддалених вогнищ хронічних інфекцій (захворювань ЛОР-органів, стоматологічних інфекцій). Застій жовчі може виникати внаслідок дискінезії або наявності конкрементів у жовчних протоках, а також вроджених аномалій, таких як викривлення, рубці або стеноз жовчних шляхів.
Холецистит може розвиватися на фоні інших патологій жовчовивідної системи, таких як злоякісні або доброякісні пухлини, дисфункція клапанової системи біліарного тракту (сфінктера Одді, Люткенса), а також синдром Миріззі — рідкісне захворювання, за якого конкремент у жовчному міхурі викликає компресію або закупорку загального печінкового або жовчного протоку.
Фактори ризику розвитку холециститу
Ризик розвитку холециститу значно зростає за наявності певних станів:
- Дисхолія. Це характеризується змінами в складі жовчі, що призводять до утворення каменів та застою жовчі.
- Гормональні зміни під час вагітності та менопаузи. Підвищення рівня естрогену веде до збільшення холестерину в жовчі, що порушує її моторну активність.
- Неправильне харчування та нерегулярний режим прийому їжі. Це впливає на евакуацію жовчі і може спричиняти каменеутворення.
- Зловживання алкоголем. Спиртне негативно впливає на функцію печінки та жовчного міхура.
- Гіподинамія. Низька фізична активність порушує обмін речовин і може спричиняти застійні процеси в жовчному міхурі.
- Спадкова дисліпідемія. Вона характеризується підвищеним вмістом холестерину в жовчі, що підвищує ризик розвитку холециститу.
Патогенез холециститу
Застій жовчі провокує хімічне та механічне подразнення слизової оболонки жовчного міхура, що веде до виникнення запальних реакцій у тканинах органу. У ході цього процесу активуються клітини запалення, зокрема нейтрофіли та макрофаги, які виділяють медіатори запалення — цитокіни та простагландини. Внаслідок цього виникає набряк, підвищується проникність судин та утворюється ексудат.
У результаті пошкодження слизової оболонки та порушення відтоку жовчі до запального процесу приєднується бактеріальна інфекція. Патогенні мікроорганізми, зокрема кишкова паличка, стафілококи та стрептококи, проникають у вражені тканини, посилюючи запалення. При відсутності адекватного лікування запалення переходить від гострого катарального холециститу, при якому ушкоджуються тільки слизові шари, до більш тяжких форм, таких як флегмонозний і гангренозний холецистит. Якщо запальний процес не зупинити, можуть розвинутися небезпечні ускладнення, такі як перитоніт, сепсис чи абсцес.
Симптоми холециститу
Гострий холецистит.
Некалькульозна форма захворювання проявляється час від часу ниючими болями. Дискомфорт зазвичай виникає після вживання важкої їжі, жирних або смажених страв, а також алкоголю. У випадку калькульозного перебігу картина захворювання є більш вираженою. Основними симптомами є:
- раптова, приступоподібна біль у правому боці, яка може віддавати в плече та ключицю;
- гіркий присмак у роті;
- свербіж шкіри;
- нудота, епізоди блювання;
- озноб та підвищена температура.
При закупорці жовчних проток камінням можуть виникнути жовтяниця, тахікардія та гіпотонія.
Хронічний холецистит
У фазі ремісії симптоми відсутні. Іноді пацієнтів турбують диспептичні розлади, такі як дискомфорт у правому боці, нудота, гіркота у роті, розлади стільця. Загострення, як правило, пов’язані з помилками в харчуванні, споживанням алкоголю, а також фізичним та психоемоційним напруженням, супроводжуються симптомами, характерними для гострого холециститу. Якщо напад триває більше доби, його кваліфікують не як загострення хронічного холециститу, а як напад гострої форми, що потребує термінової медичної допомоги.
Діагностика холециститу
Огляд та опитування.
Діагностика починається з первинного медичного огляду. Признаки, що вказують на запалення:
- болючість при пальпації та перкусії в області жовчного міхура;
- гіпертонус м’язів живота;
- неможливість глибокого вдиху під час пальпації через інтенсивний біль.
Лабораторна діагностика.
Для виявлення запального процесу та оцінки функції жовчного міхура призначають:
- загальний клінічний аналіз крові. При гострій формі захворювання спостерігається підвищення рівня лейкоцитів та прискорення ШОЕ;
- біохімічний аналіз крові. При порушенні відтоку жовчі можна виявити підвищення рівнів АСТ, АЛТ, білірубіну та загального холестерину.
Інструментальна діагностика.
Найбільш інформативним та доступним методом інструментальної діагностики є УЗД жовчного міхура. Цей метод дозволяє візуалізувати структуру органу, визначити його розміри, форму, товщину стінок, скоротливу функцію, а також виявити конкременти. Додатково лікар може призначити холецистохолангіографію—рентгенологічний метод, що дозволяє візуалізувати жовчний міхур та його протоки, що важливо для оцінки функціонального стану жовчних шляхів та виявлення можливих порушень прохідності.
До кого звертатися
При підозрі на холецистит або появі симптомів, що вказують на запалення жовчного міхура, потрібно звернутися до гастроентеролога. У разі необхідності оперативного втручання гастроентеролог направить пацієнта до хірурга.
Лікування холециститу
Консервативне лікування
У випадку гострого або хронічного некалькульозного холециститу рекомендується консервативна терапія, яка включає:
- Дієтотерапія. Пацієнти повинні уникати вживання жирної, смаженої, гострої їжі та алкоголю. Важливо дотримуватися дробового харчування (5-6 разів на день) та готувати їжу на пару, відварювати, тушкувати або запікати.
- Медикаментозну терапію. Для полегшення болю використовують знеболювальні та спазмолітики. Якщо в жовчі виявлено патогенні мікроорганізми, призначають антибіотики. У період ремісії рекомендуються препарати урсодезоксихолевої кислоти (таких як Урсосан).
- Фізіотерапію. Для зменшення симптомів, зниження запалення та відновлення функцій жовчного міхура можуть бути призначені лікарський електрофорез, ультрависокочастотна терапія та індуктотермія.
Хірургічне лікування
Якщо в жовчному міхурі є камені або консервативна терапія виявилася неефективною, показане оперативне видалення жовчного міхура. У клінічній практиці використовують два методи: класична холецистектомія і малоінвазивна лапароскопічна холецистектомія.
Реабілітація після холецистектомії
Після малоінвазивного втручання пацієнт залишається в стаціонарі не більше двох днів, а після відкритої операції — протягом 5-7 днів. Для профілактики інфекцій призначають антибактеріальну терапію, а для зменшення больових відчуттів — знеболювальні препарати. Протягом 2-3 місяців слід обмежити фізичні навантаження. Також необхідно дотримуватися дієти, що зменшує навантаження на органи травлення та нормалізує вироблення жовчі. У період реабілітації рекомендується регулярно відвідувати лікаря для контролю за станом після операції, перевірки функції печінки та жовчовивідних шляхів, а також для корекції дієти та способу життя.
Ускладнення холециститу
При тривалому неконтрольованому перебігу запальний процес може поширитися на здорові тканини та органи, викликавши ускладнення, такі як: холангіт, панкреатит, перитоніт, абсцес навколо жовчного міхура та сепсис.
Прогноз при холециститі
Своєчасне та адекватне лікування, дотримання лікувальної дієти і контроль за загостреннями суттєво покращують прогноз на одужання. Однак у разі виникнення ускладнень наслідки можуть бути непередбачуваними, включаючи ризик летального результату.
Профілактика холециститу
Для профілактики зазначеного захворювання важливо:
- Слідкувати за харчуванням, обмежуючи вживання гострої, смаженої та жирної їжі.
- Зменшити споживання алкоголю.
- Додати фізичну активність.
- Своєчасно лікувати осередки інфекцій.
