Жировий гепатоз печінки (також відомий як стеатоз печінки або неалкогольна жирова хвороба печінки) – це хронічне захворювання, що характеризується перетворенням здорових печінкових клітин (гепатоцитів) на жирові. Про ожиріння печінки говорять, коли більше 5% гепатоцитів накопичують жир. Надмірна кількість жиру заважає нормальному функціонуванню органу, викликає запалення, яке без лікування прогресує до стеатогепатиту (жирового запалення печінки), далі – до фіброзу та цирозу печінки.
Одним із головних ускладнень неалкогольної жирової хвороби печінки є сердечно-судинні захворювання. Дослідження показали, що стеатоз і стеатогепатит можуть як передувати, так і сприяти розвитку атеросклерозу, гіпертонії, порушенням серцевого ритму та серцевої недостатності. У молодих людей на фоні «ожиріння печінки» спостерігаються зміни в стінках артерій, характерні для людей похилого віку.
Класифікація жирового гепатозу печінки
Існують алкогольна та неалкогольна форми ожиріння печінки, а також три стадії захворювання. Алкогольна хвороба розвивається на фоні зловживання спиртними напоями, тоді як неалкогольна, як правило, є наслідком надмірної ваги та ожиріння.
Переважна більшість випадків ожиріння печінки стосується саме неалкогольної форми. Це є найпоширенішим хронічним захворюванням печінки у світі. Згідно з глобальним метааналізом, проведеним у 2016 році, від цього патологічного стану страждає приблизно 25% дорослого населення планети.
Три стадії стеатозу печінки:
- На першій стадії зміни незначні, печінка функціонує нормально, симптоми не помітні, жир присутній лише в окремих групах гепатоцитів.
- На другій стадії розвивається помітне морфологічне ожиріння: жирові частинки в більш ніж 30% печінкових клітин. Ліпіди виходять за межі клітин, утворюючи великі групи в міжклітинному просторі.
- На третій стадії здорова печінкова тканина заміщується ліпідами настільки, що орган втрачає нормальну функцію, з’являються дифузні зміни, кисневе голодування та порушення кровообігу.
Причини жирового гепатозу печінки
Неалкогольна жировая хвороба печінки (НАЖХП) може бути первинною або вторинною. Первинна формується через обмінні порушення, такі як ожиріння, тоді як вторинна залежить від зовнішніх факторів, зокрема тривалого голодування або хірургічних втручань. Значну роль відіграють спадкові фактори та шкідливі звички.
Основна причина алкогольного ожиріння печінки – зловживання алкогольними напоями.
Симптоми жирового гепатозу печінки
На ранніх стадіях симптоми жирового гепатозу відсутні, що ускладнює ранню діагностику. Печінкова тканина може поступово руйнуватися протягом десятиліть, але виражені симптоми з’являються лише при значному пошкодженні тканин.
Загальні ознаки жирового гепатозу:
- Важкість і дискомфорт у правому підребер’ї, особливо після вживання жирної їжі;
- Диспепсія – нудота, проблеми зі стільцем;
- Погіршення психоемоційного стану, слабкість, швидка втомлюваність;
- Збільшення розміру печінки, асиметрія живота;
- Легке жовтяничне забарвлення шкіри та слизових оболонок.
При приєднанні запального процесу (стеатогепатит) симптоматика стає більш вираженою, хоча може також тривалий час протікати без явних ознак. Для стеатогепатиту характерні помірні тягнучі болі в правому підребер’ї, неприємний стан після їжі, нудота і, рідше, блювання.
Діагностика жирового гепатозу печінки
Оскільки симптоми стеатозу не є специфічними, головним завданням лікаря є диференціація діагнозу. Пацієнту можуть бути призначені різноманітні лабораторні та інструментальні дослідження:
- загальний та біохімічний аналізи крові є базовими тестами, які виявляють наявність чи відсутність запалення в організмі, а також порушення функцій органів, зокрема печінки;
- коагулограма визначає показники згортання крові; аналізи на антитіла до вірусних інфекцій, клітин печінки і гормонів допоможуть відрізнити стеатоз від інших захворювань печінки;
- липідограма покаже рівень холестерину, білків та жирів;
- тест на толерантність до глюкози виявить навіть приховані порушення вуглеводного обміну.
Для діагностики стеатозу особливо важливі результати останніх двох досліджень, оскільки підвищення рівня “поганого” холестерину (ліпопротеїнів низької щільності, ЛПНЩ) на фоні зниженого засвоєння глюкози є характерним. Неправильне харчування є однією з причин жирового гепатозу печінки.
Для уточнення діагнозу лікар може призначити:
- УЗД, яке покаже незначне збільшення печінки та виражену неоднорідність паренхіми;
- еластометрію, що виявить наявність жирових вакуолей у гепатоцитах;
- КТ або МРТ, які покажуть зниження щільності тканини;
- у рідких випадках – біопсію, яка з високою точністю визначить ознаки переродження печінкової тканини.
Біопсія робиться дуже рідко через високу травматичність процедури. Неалкогольна жирова хвороба печінки є діагнозом виключення: лікар спочатку виключає можливість алкоголізму, прийому гепатотоксичних препаратів, вірусних гепатитів, ряду генетичних захворювань та інших хвороб печінки, таких як гемохроматоз, хвороба Вільсона та інші.
Лікування жирового гепатозу печінки
Лікування жирового гепатозу печінки передбачає комплекс заходів: застосування медикаментів, дієти та корекцію способу життя. Усі зусилля пацієнта повинні бути спрямовані на поступове усунення надлишкового жиру з організму в цілому і з печінки зокрема. Важливо здійснювати ці дії під контролем лікаря або дієтолога, дотримуючись необхідних запобіжних заходів. Гастроентерологи рекомендують знижувати вагу повільно (не більше ніж на 10% за кожні три місяці), аби уникнути ризику розвитку жовчнокам’яної хвороби. Комп’ютерна томографія печінки при жировому гепатозі проводиться з контрастним посиленням.
Основні цілі терапії жирового гепатозу включають:
- зниження ваги;
- нормалізацію рівня холестерину;
- усунення гормональних порушень;
- відновлення чутливості тканин до інсуліну.
Важливо усунути причини захворювання: при алкогольному жировому гепатозі – відмовитися від алкоголю, а при неалкогольній формі – знизити вагу. Поступове зменшення маси тіла сприяє зменшенню жиру в клітинах печінки, покращує показники печінкових ферментів (АЛТ, АСТ) та нормалізує рівень гамма-глутамілтрансферази, а також загальний стан печінки. Ключове — це саме поступове зниження ваги: на 10% від початкового значення і не більше ніж на 0,5–1 кг на тиждень. Швидка втрата ваги може призвести до запального процесу (стеатогепатиту) та жовчнокам’яної хвороби, ускладнюючи ситуацію.
Загальні рекомендації при лікуванні стеатозу: дієта (стіл №5 за Певзнером) з обмеженням шкідливих жирів або середземноморська дієта; помірні фізичні навантаження; прийом гепатопротекторів на основі урсодезоксихолевої кислоти (УДХК) для ефективного виведення жиру та відновлення клітин печінки. Як медикаментозно лікувати жировий гепатоз, вирішує лікар. У загальному режимі терапії використовують препарати урсодезоксихолевої кислоти. Наприклад, Урсосан – препарат з високим профілем безпеки, який має імуномодулируючу дію, захищає гепатоцити, відновлює жовчевідтік і, що надзвичайно важливо при стеатозі, виводить жир з клітин печінки через природний механізм, відомий як аутофагія (це підтверджено дослідженнями). Урсосан запобігає прогресуванню жирової дистрофії, стеатогепатиту, фіброзу, цирозу, а також знижує ризик розвитку серцево-судинних катастроф на фоні ожиріння та стеатозу. Препарат використовується для первинної та вторинної профілактики неалкогольної жирової хвороби печінки.
При лікуванні пацієнтів із метаболічними порушеннями важливо впливати на інсулінорезистентність. З цією метою застосовують ліотропні засоби, вітаміни групи В, альфа-ліпоєву кислоту. Достовірно невідомо, чи виправдана терапія статинами при неалкогольній жировій хворобі печінки, оскільки препарати цієї групи можуть завдавати шкоди клітинам печінки.
Режим харчування при жировому гепатозі печінки формується на основі класичної лікувальної дієти №5 за Певзнером. Дозволяється вживати тушковані або запечені овочі, які не викликають підвищене газоутворення, каші на воді, овочеві бульйони, сезонні фрукти, ягоди. Для приготування страв варто використовувати нежирне м’ясо та молочні продукти з низьким відсотком жиру. В раціоні слід збільшити частку рослинних жирів – олій холодного віджиму, насіння льону і кунжуту. Повністю виключати жири з харчування не можна, адже це може призвести до розвитку жовчнокам’яної хвороби. Паралельно необхідно забезпечити собі посильні фізичні навантаження: це дозволить швидше нормалізувати вагу та зміцнити серцево-судинну систему, яка сильно страждає на фоні стеатозу.
